Шановні батьки! Кожна дитина неповторне. Кожна Ваша дитини для Вас найкраща. Саме тому хочемо вам нагадати, що позитивні емоції з’являються в людини тоді, коли її люблять, розуміють, визнають, поважають, сприймають. А негативні – якщо незадоволені якісь потреби.
· Безумовно сприймайте свою дитину.
· Активно слухайте її переживання, думки.
· Якнайчастіше бувайте з нею, читайте разом, грайтеся, пишіть один одному листи й записки.
· Не втручайтеся в заняття, із якими вони чудово впораються й самі.
· Допомагайте, коли просять.
· Підтримуйте й визначайте будь – які її успіхи.
· Розповідайте про свої проблеми, діліться своїми почуттями.
· Вирішуйте конфлікти мирно.
· Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції.
· Обнімайте і цілуйте один одного не менше чотирьох разів на день.
А при спілкуванні з дитиною, памятайте прості хитрощі:
· Спілкуватися на рівних. Рівень очей.
· Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
· Запитувати поради.
· Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
· Запитувати в дитини її річ і стукатись до неї в кімнату.
· Просити допомоги в чому – небудь. Після цього не критикувати.
· Давати посильні доручення з відомим успіхом.
· Схвалення взагалі (у цілому).
· Підтримка у важкій ситуації навести приклад з власного життя, (знайти три позитивних моменти, оптимістичний погляд на життя)
· Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
· Зустрічати як кращого друга і проводжати.
· Якщо ви неправі , просіть вибачення .
· Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
· Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками ( негативний досвід – це теж досвід).
· 100% -ва увага 15 хвилин щодня.
· Концентруйте увагу не на помилці , а на тому , як вийти зі складної ситуації.
· Тілесний контакт 2-3 рази на день мінімум.
Під час спілкування з дітьми не слід вживати
· Я тисячу раз говорив тобі, що…
· Скільки разів тобі повторювати…;
· Про що ти тільки думаєш…;
· Невже тобі важко запам’ятати, що…;
· Ти стаєш…;Ти такий самий як... і т д.
Спілкуючись з дітьми, бажано вживати наступні висловлювання
· Ти в мене найрозумніший…;
· Як добре, що ти в мене є...;
· Ти в мене молодець…;
· Я тебе дуже люблю…;
· Як ти добре це зробив, навчи мене…;
· Спасибі тобі, я тобі дуже вдячна…;
1. Враховуйте індивідуальні особливості, інтереси та потреби вашої дитини.
2. Не реалізовуйте свої мрії, плани, які ви не змогли втілити в життя.
3. Надавайте підліткам можливість працювати у таких сферах діяльності, де вони можуть проявити себе з найкращого боку, реалізувати власний потенціал.
4. Стимулюйте процес становлення практичних умінь та навичок, які потрібні для удосконалення професійних здібностей вашихдітей.
5. З метою допомоги при професійному визначенні користуйтеся наступним алгоритмом дій:
1) ознайомтеся з інформацією про світ професій і визначте сферу діяльності, яка цікавить;
2) складіть перелік інтересів, нахилів, здібностей своєї дитини;
3) з’ясуйте стан здоров’я своєї дитини, визначте, чи немає протипоказань щодо обраної професії;
4) знайдіть можливість познайомитися з представниками обраної професії, дізнатися, в якому навчальному закладі можна
здобути відповідну кваліфікацію;
5) з’ясуйте, чи користується професія попитом на ринку праці.
Поради тим, хто обирає професію
1. Ознайомтеся з інформацією про світ професій і визначте сферу діяльності, яка вас цікавить.
2. Складіть уявлення про свої інтереси, здібності, нахили.
3. Визначте, чи не маєте медичних протипоказань до обраної професії.
4. Зустріньтеся із представниками цієї професії та довідайтесь, у якому навчальному закладі можна одержати відповідну кваліфікацію.
5. Довідайтеся у спеціаліста центру зайнятості, чи популярна обрана вами професія на ринку праці.
6. Використайте при виборі професії формулу: «Хочу-можу-треба». «Хочу» - це те, що вас приваблює у професії; «можу» - ваші здібності, потенціал, стан здоров’я, потрібні для обраної професії; «треба»- попит на ринку праці.
7. Проаналізуйте отримані відповіді. Якщо тричі повторюється одна професія - вибір зроблено правильно.
Основні кроки вибору професії
1. Складіть список професій, які вам подобаються та підходять.
2. Складіть список своїх вимог до свого професійного майбутнього.
3. Визначте важливість кожної вимоги.
4. Оцініть відповідність вимог професій до Ваших особистісних якостей.
5. Проаналізуйте, яка професія більше за інші підходить саме Вам.
6. Оцініть свій вибір з батьками, викладачами, друзями, фахівцями.
7. Визначте практичні кроки до успіху.
ЯК ВИЖИТИ ПОРУЧ З ПІДЛІТКОМ: 10 ПОРАД ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ
Головні правила співіснування і спілкування з підлітком:
1. Забудьте про виховання, подумайте про себе. Більшість батьків, які звертаються до психотерапевтів, роблять одну й ту саму помилку: вважають, що підліток — «поламана» дитина, яку потрібно «підправити», і вона буде, як раніше, милою і слухняною.Зрозумійте, виховувати людину в цьому віці вже пізно. Вплинути — так, виховати — ні. Важливіше ужитися і домовитися про майбутнє, тому спробуйте відповісти на просте запитання: «А що потрібно вам самим? Якого життя поруч з підлітком ви хочете?»
Формально той, кому не виповнилося 18 років, — ще не дорослий. Однак людина поводиться як вередлива і безвідповідальна дитина, допоки її вважають дитиною.
Будуйте стосунки з підлітком так само, як з будь-яким родичем або сусідом. Наприклад, формулювання «Не хами! Ти ж був ввічливим хлопчиком. Не хочу, щоб ти виріс грубіяном» — неправильне. Так говорять з дитиною. А до дорослого варто звертатися: «Не грубіянь! Я не потерплю, щоб зі мною так розмовляли».
2. Не говоріть постійно про те, що відчуваєте. Не розраховуйте на модну техніку «Я-висловлювання», коли ви говорите про те, що відчуваєте у відповідь на чиїсь вчинки. Це прекрасно працює для дітей і дорослих. Але не для підлітків, у яких вдосталь власних переживань. Вони просто не почують. Якщо тінейджер знаходиться на стадії знецінення дорослих, ви ризикуєте отримати таке: «Мені плювати, що ти там відчуваєш». Зачекайте років 10, тоді зможете розповісти синові чи доньці про все, що витерпіли. Бажано, з гумором. А поки не варто говорити: «Ти не прийшов опівночі додому, а я місця собі не знаходила». Краще: «Ти приходиш пізно і не даєш мені спати. Мене це не влаштовує».
3. Не драматизуйте. Батьки підлітків нерідко самі схожі на підлітків: занадто схвильовані і все сприймають у чорно-білому кольорі. Емоційність тінейджерів заразлива. У старшокласниці думки: «Мій ніс задовгий — я потвора». А в її мами: «Донька вважає себе потворою, значить, спробує наркотики або піде на суїцид». Істерики, конфлікти, сміливі надії та розчарування — реалії підліткового життя. Їх переживали всі. А глобальні проблеми — швидше виняток з правил. Тому не драматизуйте. Якщо вже емоції переповнюють, підключайте розум і заспокоюйтеся так, як вмієте: від дихальних технік до крапель валеріани.
4. Не з’ясовуйте, хто головний. Люблячі батьки можуть наполягати на тому, що 16-річна людина — ще дитина. Але підсвідомість не обдуриш. Вона підказує, що на вашій території з’явився ще один дорослий. І якщо не член команди, то конкурент. Тож розгорнеться справжня битва за владу і ресурси. А вам здаватиметься, що ви виховуєте дитину. У хід підуть дошкульні слова: «Це мій будинок, і ти будеш жити, як я сказав», «Тут немає нічого твого, все куплено на мої гроші» і «Права голосу не маєш, поки не почав заробляти». Однак подумайте, чи потрібна вам така «зброя» у цій боротьбі? Якщо ви подарували приятелю на день народження телефон, ви ж не вимагаєте дивитися його фото і листування, бо смартфон куплений за ваші гроші? То чому ви вважаєте своєю власністю те, що подарували сину або доньці? Відмова від конкуренції — це не відмова від керівництва. Батьки знаходяться нагорі сімейної ієрархії, оскільки беруть на себе відповідальність. І тому встановлюють правила. Але якщо ви постійно доводите це на словах (особливо забороненими прийомами) значить, щось пішло не так: головує дитина, або ви живете без правил.
5. Скеруйте жіночу конкуренцію в правильне русло. У матері й доньки часто домішується ще й жіноча конкуренція за звання «хто на світі всіх миліша». Донька виграє через вік і рідко хто з дорослих зізнається навіть собі, що заздрить молодості. Тому жінки витісняють ці почуття думками на кшталт «вона жахливо виглядає». Якщо ви — мама, і вас дратує імідж дівчини-підлітка, добре подумайте: якби зустріли таку особу на вулиці, усміхнулися б чи нахмурилися? А в юності — як би поставилися до такої однокласниці? Усвідомлена конкуренція може принести користь. Вона дозволить матері відсторонено оцінити доньку як жінку. Мудра мама допоможе перетворити мінуси на плюси. А плюси навчить подавати з гідністю. До того ж спроби дівчини-підлітка виглядати «крутіше» матері прийме з любов’ю і повагою. Небезпечно зовсім уникати розмов про зовнішність. Якщо обмін жіночої інформацією у доньки з мамою не налагоджений, дівчина більше ризикує захворіти на анорексію або довести себе до нервових зривів, орієнтуючись на однолітків.
6. Будьте екскурсоводом по життю. Загрози і диктат не діють на підлітків. Вони намагаються зробити все навпаки. Найгірше рішення — образитися, відсторонитися і дозволити безконтрольно набивати шишки. Або, навпаки, потурати і намагатися заслужити дружбу тінейджера. Уявіть, що ви екскурсовод, який розповідає, що де знаходиться і куди приводить. Попереджайте про наслідки, а не бурчіть. Діліться власним досвідом. Показуйте більше ситуацій та прикладів. Не повчайте, а пояснюйте свою точку зору. З вашого боку не має бути заборонених тем. Підліток повинен знати, що з вами можна говорити про все: евтаназію, аборти або долю вимираючих племен Амазонки. Якщо вас щось турбує в житті підлітка, а той відмовляється про це говорити, не чіпляйтеся із запитаннями, а розкажіть історію. Але без теоретизування і нотацій. Наприклад, замість запитання «Як багато пива ти випиваєш?» розкажіть про вашого однокурсника, який зганьбився на побаченні через похмілля. Розповідайте, доки не почуєте: «Та зрозумів я вже натяки! Немає в мене проблем з алкоголем, заспокойся».
7. Говорити про секс і алкоголь — пізно. Сексуальна просвіта та бесіди про алкоголь і наркотики потрібні були раніше. Максимум у молодшому підлітковому віці. Тінейджеру взагалі не до розмов — його крають емоції і гормональні бурі. Уявіть, що у вас підскочив тиск або ви випили зайвого. У такому стані ви будете не думати, а діяти відповідно до ваших цінностей і рішень, які приймали раніше. Так і підліток проявить те ставлення до сексу і різних хімічних речовин, яке в нього склалося раніше. Не встигли? Тоді говоріть вчинками, а не словами. Наприклад, дома має діяти заборона на куріння для всіх членів сім’ї. А якщо вживати алкоголь у вас прийнято лише на свята, то введіть санкції за порушення цього правила. Однак ви маєте бути готові до розмов про новий досвід підлітка. Якщо він ділиться з вами сумнівами і невдачами, це ознака довіри.
8. Права додаються до відповідальності. Якщо підліток хоче розширення прав — це супер. Але разом з ними збільшується і зона відповідальності. Тобто якщо «дитинка» вимагає купити «іграшку» (гаджет чи щось інше) вартістю у вашу місячну зарплату, вона зобов’язана взяти участь у веденні сімейного бюджету і перейнятися витратами. Забезпечувати себе повністю підліток поки не може, але він здатен, наприклад, не тільки підзаробляти на розваги, а й сплачувати частину комунальних послуг. А батьки мають виділити йому житловий простір і ставитися до заведеного там порядку (хай навіть безладу) так само шанобливо, як до території сусіда. Якщо тінейджер не заробляє, він може вкладати свою працю. За певні роботи нагородою є сам результат, а покаранням — його відсутність. Наприклад, якщо син або дочка постійно забувають купити продукти, ви можете «забути» зготувати їжу. Праця в жодному разі не має перетворитися на «рабські повинності». Підліток має право відмовитися або взяти на себе подвійне навантаження. Але і сім’я, відповідно, витрачає мінімум або максимум коштів на те, що хоче підліток. І все це без зайвих слів, докорів і умовлянь.
9. Використовуйте соцмережі. Соцмережі вам потрібні не для того, щоб відстежувати контакти підлітка і контролювати, що пише син або донька на своїй сторінці. Використовуйте їх за прямим призначенням: діліться інформацією, власною позицією, підтримуйте інтерес до себе. Ваші діти можуть так і не дізнатися, що ви колись танцювали сальсу або знаєтеся на історії Середньовіччя. Найбільше вони знають про те, як ви їсте, прибираєте, дивитеся фільми і ходите до магазинів. То покажіть їм себе з іншого боку. Дружити із сином або донькою — не найкраща ідея, адже в батьків інша місія. А ось стати френдом підлітка ви можете.
10. Дозвольте себе критикувати. Не прагніть бути ідеальними батьками: яким би щасливим не було дитинство, кожен клієнт психоаналітика пригадає чимало промахів тата і мами. Тож дайте підлітку покритикувати себе вдосталь, інакше він не зможе відокремитися від батьківських установок і почати самостійно мислити. Однак відрізняйте критику від хамства. Нехай тінейджер каже, що хоче, але не грубить батькам. Вимагайте ввічливості, не бійтеся цим озлобити. Підліток навчиться критикувати в прийнятній формі, це допоможе в дорослому житті. У цей період з’ясується, що все, що ви робили — не так, як треба, і навіть на шкоду. А самі ви безнадійно відстали від життя. Найголовніше — не впадайте в почуття провини. Правду про себе як про батька чи матір ви дізнаєтеся років через 10-20. А поки вимагайте конструктивних пропозицій, до звинувачень не дослухайтесь.
Джерело "Освіторія"